Ця сторінка вичитана
Іде друга як та ружа,
Серце обкипає:
Хто то знає, що́ там буде,
Що́ її чекає?
А купець собі байдуже:
Не пускає спати.
А царицї таки просить,
Щоби дївку дати.
Що́-йно слала лиш цариця,
Все то не годить ся.
На остаток — що́ робити? —
Йде сама цариця.
Йде цариця, чепурить ся,
Бють ся мило груди:
Вона знає, що́ чекає,
Що́ там з нею буде.
Лиш приходить, — жвавий купчик
Став до себе звати,
І цариця коло него
Положилась спати.
IX.
Положила ся цариця
Без жадного фуку,
І купець підняв над нею
Свою праву руку.
І підняв він свою руку,
Положив на груди
І промовив: »Ой колись то
Грав я в сїї дуди.«
Потім знову синок каже
До рідної мами:
»Ой колись то я виходив
Через сїї брами!«
