Ця сторінка вичитана
І зібралось много мудрих,
Стали ворожити:
Той — на щастя, той — на долю,
Той — на довго жити.
А премудрий коло мами
Тілько усьміхав ся;
І як мудрі замовчали,
Він тогдї озвав ся:
»Ти не слухай їх, мій тату,«
Став він говорити:
»Три зорі — то три лиш роки
Маю в сьвітї жити!«
І вся тая мудра зграя
З встиду розбрела ся,
А Давидови по серцї
Туга розлягла ся.
III.
А тим часом від дня до дня
Соломон мудрив ся,
І Бог знає — де́ він того
Розуму учив ся.
Лиш кінчало ся три роки —
А вже був охочий
Розпізнати, кілько важить
Розум весь жіночий.
І зробив шальки як треба,
Достав чепець з мами,
Набрав клоча повну жменю
Та й пішов до брами.
І на брамі на зелїзній
Він шальки чепляє,
