Ця сторінка вичитана
А пан низько поклонив ся,
Як царям годить ся,
Так говорить: »Будь здорова,
Ясная цариця!
Я не маю що казати:
Я прийшов питати,
Чи в царицї мої жінки
Часом не видати?
— »Нї, нема тут, милий пане,«
Та́ відповідає.
А тим часом з неї голос
З-тиха промовляє:
»Твоя жінка у садочку;
Можеш пошукати.
Яка жінка твоя, пане,
Така й моя мати!«
І чи чув пан, чи нї, теє,
Що́ дитя казало,
Лиш царицї після того
Дуже кепсько стало.
II.
Пройшов місяць з того часу,
Другий іскінчив ся,
А на третїй в першу нічку
Соломон родив ся.
І в ту нічку ясне небо
Хмарою обвилось,
І в тій хмарі серед неба
Три зорі з'явилось.
І Давид-Цар обіщав ся
Золотії гори,
Хто лиш тілько розгадає,
Що́ ті значать зорі.
