Ця сторінка вичитана
А потому зійшлись люде,
Київ збудували,
Та Самсона того й лева
З місця не здвигали.
І тепер іще він тисне
Лева під ногою,
Дере пащу, і із пащі
Йде вода рікою.
4. Соломон.
I.
Ще цариця Соломона
На сьвіт не родила,
Лиш надїю тілько мала, —
По саду ходила.
І ходила й говорила
З панею їдною,
Котра з паном, своїм мужом,
Жила не з правдою.
Аж приходить покоївка
І оповідає,
Що йде пан той до палацу
І панї шукає.
Панї стала, а цариця
Дає її раду
Заховатись на годинку
В вишневому саду.
А сама йде до палацу,
Пана запрошає.
»Що́ нам скажеш, добрий пане?«
Весело питає.
