Сторінка:Твори Степана Руданьского. Том I (Львів, 1912).pdf/193

Ця сторінка вичитана

І которі випливали —
Ангели збирали.
 І зібрали, Богу дали.
 Став Господь читати,
 Прочитав — і нам хрещеним
 Казав передати.
І тепер у кождій церкві
Піснї ті знайдуть ся,
І ті піснї Цар-Давида
Псавтирою звуть ся.

VI.

І говорить Бог і Господь:
»Царю і пророче!
Проси в мене, мій пророче,
Чого серце хоче.«
 А в Давида, слава Богу,
 В волю було всього,
 Були й дочки, лиш не було
 Сина нї їдного.
І зачав Давид молитись,
Господа благати
І просити Його щире,
Щоб три сини мати.
 Щоб їден син був найкрасчий,
 Другий — найсильнїщий,
 А щоб третїй син у нього
 Був найрозумнїщий.

І послухав його Господь
З високого трона,
І дав Йосипа, Самсона,
Та ще Соломона.
 І Іосип був найкрасчий,
 Самсон — найсильнїщий,