І покинув Ной рубати,
Став синів скликати,
І казав дилї колоти
І стовпи тесати.
Тешуть, колять, дошки пилять,
Бог їм помагає,
Та на лихо і диявіл
Голову стрімляє.
І що́ за день бідні дїти
З по́том нарубають, —
У ночі чорти підпилять,
Другим підміняють.
А ті собі і байдуже:
Того не вважають,
Все новії стовпи тешуть,
Пилять та рубають.
І от знову загудїло,
Риба затрясла ся.
І краями земля цїла
Морем облила ся.
І покинули тесати,
Стали будувати;
Та не знати, яќ до дошки
Дошку підібрати:
Все без міри у них було!
А потоп близенько!
І Ной сїв і зажурив ся
І здихнув тяженько.
VII.
І поглянув Господь сильний
З неба високого
