Ця сторінка вичитана
І рубає Ной з синами,
Бог їм помагає:
Що сокирою ударить —
Дерево спадає.
Аж в полудень — що́ за диво! —
Син іде до тата
І приносить на долонї
Сїрі мишенята.
І поглянув Ной старенький
І говорить: »Сину!
Перейде наш сьвіт великий
На лиху годину.
Ото видиш дві комахи —
Такі будуть люде;
А то — сїрі мишенята —
Їх худоба буде.
А то — плуг їх такий буде…
Сину, милий сину!
Перейде наш сьвіт великий
На лиху годину!
Віднеси їх туди, сину,
Де вони взяли ся;
Положи їх на те місце
Й Богу помоли ся!«
І віднїс їх, і почали
Карлики орати,
А синок пішов до батька
Дерево рубати.
VI.
Стрепенулась сильна риба,
Страшно загудїло,
Потрясло ся цїле небо,
Сонце затемнїло.
