Сторінка:Твори Степана Руданьского. Том I (Львів, 1912).pdf/180

Ця сторінка вичитана

І раз перший стрепенеть-ся —
Сьвіт весь затрясеть-ся,
І земля вся наоколо
З небом розірветь-ся.
 І раз другий стрепенеть-ся,
 Потрясе собою, —
 Вже потоне і краями
 Земля під водою.
І раз третїй стрепенеть-ся
І пройде година, —
І сухою в сьвітї буде
Тілько середина.
 І остатний раз стріпнеть-ся —
 Цїлий сьвіт застогне,
 І земля вся під водою
 На милю потоне.
І даремне не моли ся:
Не зміню я кари.
Лиш тебе з дїтьми спасу я,
Та зьвірів по парі.
 Ти лиш, Ною, із сїмєю
 Будеш в сьвітї жити,
 Поспішай лиш до потопу
 Корабель робити.«

V.

Повернув ся Ной до дому,
Сїмю закликає
І з сльозами волю божу
Їм оповідає.
 І жінок послав на поле
 Хлїб сьвятий збирати,
 А сам пішов із синами
 Дерево рубати.