Ця сторінка вичитана
Жар серденько пригріває,
Душа рада в холодочок:
А де гляну-подивлю ся —
Тілько камінь та пісочок.
І я сохну, засихаю,
Як в степу билина тая,
Поки мене не пригорне
Де могила сировая.
І пригорне могилонька!…
Хто-ж рідненький там заплаче?
Хиба ворон чорнокрилий
Прилїтаючи закраче.
І пригорне могилонька!…
Хто-ж за мене спогадає?
Як подумаю за сеє,
З жалю серце розпукає.
Не дивуйтесь же ви, люде,
Не дивуйтесь ви, сусїди,
Що задумуюсь меж вами,
Що журю ся я завсїгди!
7. Зозуля.
[З польского.]
На Поділя з України
Зозуленька прилїтала,
Прилїтала і кувала —
Вона ж мене счарувала.
Рветь-ся серце до дївчи́ни,
До дївчи́ни з України,
Рветь-ся серце, розпукає,
Як за нюю спогадає…
