Ця сторінка вичитана
»Не губи їх, сильний Боже,
Може обратять ся:
Нехай тілько перед ними
Чуда появлять ся!«
І послухав Господь Ноя:
Кару відкладає
І на небі ясне сонце
Кровю обливає,
І в полудень ясне небо
Страшно потемнїло,
І як шибка серед неба
Сонце червонїло.
І стемнїла земля цїла,
Стала як могила,
І стадами меж хатами
Зьвірина́ бродила.
І говорить Ной правдивий:
»Кайтесь, сильні люде!
Сонце гасне, зьвірі бродять, —
Конець сьвіту буде!«
Але дармо! грішні люде
Того не вважають:
Пють, гуляють, розбивають,
Бога прогнївляють.
III.
І задумав ся Бог сильний,
Став думу гадати,
Яку кару грішним людям
За гріхи їх дати.
І придумав на всїм хлїбі
Колос стеребити
І всїх грішних нечестивих
Голодом зморити.
