Нї по чому для них були
Гори і долини;
Лїси гнулись під ногами,
Як тонкі билини.
Були люде-великани,
Та згордїли з сили,
Загордїли і гріхами
Господа гнївили.
Рано Богу не молились,
Посту не тримали,
Їли, пили і гуляли,
Сьвят не шанували.
Стали баби чарувати,
Дочок научати,
Батьки волю синам дали
Пити та гуляти.
І піднялись син на батька,
А дочка на неньку;
Брат з сестрою провожали
Ніченьку темненьку.
Кров як воду проливали,
Різали, вбивали
І гріхами сьвяту землю
Всюди укривали.
II.
І збудили гріхи в небі
Господа сьвятого,
І поглянув Господь сильний
З неба високого.
І поглянув і задумав
Цїлий сьвіт згубити,
Тілько Ной зачав безгрішний
Господа молити:
