І приходить він до раю:
Брами під замками,
Коло брами херувими
З гострими мечами.
І говорить син Адамів:
»Ангели сьвятії!
Поступіть ся, відімкнїте
Ворота райскії.
Та що-небудь з раю дайте:
Батько умирає!«
Аж їден із херувимів
Йому відвічає:
»Раді б ми, Адамів сину,
Брами відчинити,
Та ключі не в нас, а в Бога, —
Нїчого чинити.
Їднаково для Адама
Віддаю, що́ маю!…«
І дав прут, що́ Бог Адама
Виганяв із раю.
XXVI.
Повернув ся син до дому:
Бея сїмя стрічає,
А Адам посеред хати
Слабий умирає.
І кивнув на свого сина
І став говорити,
Щоб йому із того прута
Обручі зробити.
І на троє прут розтяли,
Обручі зробили
І на голову Адаму
Міцно положили.
