Ця сторінка вичитана
Бо як мила не пригорне,
Як гадаю, житя чорне
Як смерть не мине.
І при гробі не заплаче
Нїхто в чужинї,
Хиба чорний крук закраче,
Чорна хмаронька заплаче
Дощем по менї.
Тяжко, тяжко, що на гробі
До судного дня
Не прийде нїхто в жалобі,
Не подумає на гробі,
Хиба ніч їдна.
6. (Пісня.)
Не дивуйтесь, добрі люде,
Добрі люде, ви, сусїди,
Що задумуюсь меж вами,
Що журю ся я завсїгди.
Лїта мої — молодії…
Що́-ж по тому? що́-ж по тому,
Як без щастя, як без долї
Жити в сьвітї молодому?
Моє щастя за горами,
Може другим помагає.
Моя доля враз з Дунаєм
В синє море упливає.
Житя моє! житя моє!
Ти — покошеная нива.
Не зосталась, не пригнулась
Жадна квіточка щаслива.
