XIII.
»Не жури ся!« Господь каже:
»Будеш друга мати;
Взавтра вийди до схід сонця
Руки умивати.
Вмочи в росу малий палець
І тріпни рукою,
Лиш на відворіть не тріпай
А перед собою.«
І з сим словом віддалив ся;
А Адам став ждати,
Коли час йому наступить
Руки умивати.
І от нічка проминула,
Ранок наступає,
А він бідний чи забув ся,
Чи Бог його знає:
Як помочив усї пальцї
Ранньою росою,
Так на відворіть і тріпнув
Цїлою рукою!
І з'явилось пять чортяків,
Адам — утїкати,
А вони давай всї разом
Пазюри мачати.
І мачають і махають
Обома руками, —
Другі родять ся чортяки,
Роблять теє-ж саме.
І робота не кінчалась,
І роси ставало, —
І намножилось чортяків —
Аж небо тріщало!
