Ця сторінка вичитана
Тілько пахнуло від него
Не добром, — бідою:
Кругом него так і лилось
Полумя рікою.
XI.
І привів Господь Адама,
Ходить, похожає,
І я́к жити він повинен,
Його научає.
І звернув у праву руку,
Перейшов місточок;
Відімкнулась перед Богом
Брамка у садочок.
І в садочку Бог зриває
Грушку золотую,
Дав Адаму половинку,
А собі другую.
І промовив: »З сего часу
Я буду з тобою,
Як сїї дві половинки
Були меж собою.«
Тай і вийшли з того саду,
Пішли до другого;
Роздїлилось на дві части
Полумя пред Богом.
Походили й там доволї:
То був сад ще красчий;
Та хто тілько їв із него,
Був на вік пропащий.
І сказав Господь Адаму,
Щоб остерігав ся,
І Адам в тім перед Богом
Клятьбою закляв ся.
