Рости, рости, моя земле,
Куди зглянуть очи:
Від восхода до полудня
І до полуночи!«
І земля рости зачала
І кінця не мала;
І зеленая травичка
Землю устеляла.
Та і тая, що́ у губі,
Свого Бога знає:
Росте живо, виростає,
Губу розпирає.
І зачав той нечестивий
Харкати, плювати,
І почали з того скали
Й гори виростати.
І земля землею стала,
Тілько посьвятити.
Але нічка наступала:
Тра було спочити!
V.
Закотилось сонце красне
За високі гори,
І синїє небо ясне
Як синєє море.
І тихенько в небі ходять
Ангели сьвятії
І засьвічують над небом
Сьвічі восковії.
І ті сьвічі, ясні зорі,
Сьвітять на все поле,
Доки Господь милосердний
Виспить ся доволї.
