І розгнївав ся Бог сильний:
Небо задріжало,
Море спінилось, забилось
І заклекотало.
І в мінутї той ізчезнув
В морі під водою,
Найшов бездну, бере землю
Правою рукою.
І говорить: »Ти розкрий ся,
Темная безодне:
Беру з тебе тепер землю
Во імя Господне!«
І щаслива йому стала
На сей раз дорога,
І в мінутї він з землею
Вийшов перед Бога.
IV.
І взяв Господь тую землю,
Ходить, розсїває,
А Сатанаїл невдячний
Думоньку гадає:
Щоб землї собі у Бога
Вкрасти, заховати,
А потому в своє імя
Землю збудувати.
І роздумав свою думу
На взиск чи на згубу:
Тілько Господь відвернув ся, —
Хвать землї у губу!
А Бог нїби і не знає:
Ходить, засїває.
І засїяв, як годить ся,
І благословляє.
