Тілько й воску, тілько й сьвітла
На тїснім бульварі!
Хиба в закутках ще ходять
Школярі по парі,
Та бідная писарина
У куток забєть-ся
І із лиха набє люльку,
Димом затягнеть-ся.
Та і ті, як девять вдарить,
Бульвар покидають;
А всї, решта, кілька тисяч,
Носа не являють.
*
Много в Камянцї народа,
Та житьтя не мають,
І від раня до смерканьня
Вулицї дрімають.
Но й для Камянця сумного
Сьвятенько буває,
Коли весь він веселїє,
Житьтям відживає.
І те сьвятенько для него,
Та пора кохана,
Наступає що рік божий
Лїтом на Івана.
*
Ото раз, недавних часів,
Сьвято наступило,
Цїле місто пробудилось,
Досьвіта ожило.
Всюди гамір, всюди говір,
Повно скрізь народу,
І нема нїгде проїзду,
Нема і проходу.
