А в будівлї того храму
Слуги проживають
І, по колїї, Сьвятому
Службу відбувають.
Кругом церкви на подвірї
Трава зеленїє;
Тілько камінь край дзвінницї
Скругляний білїє.
І той камінь, як та кістка,
Прахом зітлїває
І у храму у сьвятого
Притулку шукає.
Бідна кістко земляная!
Як житьтя ти брала,
Чи тебе огонь виводив,
Чи вода роджала?
Чиї руки тебе, кістко,
Я тїла добували,
Добували і тесали?
І на-що тесали?
Чи до церкви на підпору
Мали готувати?
Чи до палацу якого
Ґанок підпирати?
Ти й тримав-єсь, підпирав-єсь,
А тепер ізбитий
Ти білїєш, трупом тлїєш,
Нїчим непокритий.
Так на сьвітї й чоловіка,
Поки силу має,
Всякий любить і витає,
Всякий поважає.
