Вже корабель спіткаєть-ся
На підводні скали.
Сьвітить місяць серед неба —
І той погасає;
Вже корабель між скалами
В морі потопає.
Потопає срібло, злото,
Потопають шати:
Біжить сестра до Івася —
Нїкуди втїкати…
Їдно горе — із сестрою,
Друге горе — в-дома,
Третє горе: кругом море.
Корчить ся сїрома.
І корчить ся, і морщить ся.
Сестра підбігає,
Але її з-перед носа
Лелик вилїтає.
»Івасю мій, Івасику!«
Тілько запищало,
І лелика Івасика
На морі нестало…
Нема, нема Івасика,
І шатів Бог має;
Сидить сестра на каменї,
Рученьки ламає.
»Піду, шати, вас шукати!«
Із каміньня встала,
Бух у воду! і із неї
Пірни-коза стала.
*
Стоїть терен коло моря,
Свого не пізнає,
