— »Ет! сидїв би лучше в-дома!«
— »Та чого-ж сидїти?
Чи у мене господарство,
Чи жінка, чи дїти?
Слава Богу, ще крив Господь!
Позич таки, брате!
То, єй-Богу, аж за ирій
Піду торгувати!«
— »Тю на тебе! аж за ирій!
З тво́ю головою?«
— »Та я, бачиш, не сам їду,
А їду з сестрою!«
— »Та все таки: аж за ирій!…
Далекий сьвіт, брате!
Лучше тобі на припічку
У попелї грати!«
— »Докучило у попелї,
Хочеть-ся за ирій!
Дай дві мірки, — се їй-Богу,
Що віддам чотири!«
— »Як чотири, то й чотири, —
Памятай, небоже!
А то послї, як попаду,
То й Бог не поможе!…«
Ото собі молодята
Позичили гроший,
Спорядили на товари
Корабель хороший.
Їдуть собі через море,
Всюди заїзджають,
Ріжні царства, господарства,
Землї оглядають.
Продають їдним, що́ мають,
У других купують,
Сторінка:Твори Степана Руданьского. Том I (Львів, 1912).pdf/133
Ця сторінка вичитана