— »Але де-ж то я тих гроший
Дістану у ката?«
— »Таже, дурню, брат богатий:
Попроси у брата!«
— »Та не дасть він менї гроший!«
— »Та дасть, дурний ґою,
Скажи тілько, що потому
Віддаси у двоє.«
— »То й у двоє!… А багато-ж
Треба? для примірки?«
— »Та багато не багато,
А так: зо дві мірки.
Та іди-ж бо, Івасику,
Іди, милий брате!«
Скочив Івась із припічка
Та й пійшов із хати.
*
Сидить богач на затїнку,
Як та глина білий;
Сушить собі против сонця
Дукачі зацьвілі,
І на брата молодшого
Тілько очи косить;
А той стоїть коло нього
Та дві мірки просить.
»Позич, брате, зо дві мірки!«
— »На-що тобі, брате?«
— »Таже купцем хочу бути,
Хочу торгувати!«
— »Купцем йому захотїлось!…
Бач, який хороший!«
— »Та ну, брате, не скупи ся,
Позич таки гроший!«
