Ця сторінка вичитана
Брат ходить, полює,
Нїчого не знає,
А та свого миленького
В-дома обіймає.
Брат ходить, полює,
Сестрицю годує,
А та свого миленького
В садочку цїлує.
Брат ходить, полює,
Вертає у хатку,
А та свого миленького
Веде через кладку.
Провела за кладку,
Назад повертає,
А брат стоїть край віконця,
Кладку заклинає:
»Богдай же ти, кладко,
Гнилям перегнила,
Що ти мене молодого
Сестрицї згубила!
Богдай же ти, кладко,
Напилась водицї,
Коли буде мій нелюбий
Ійти до сестрицї.
Богдай ти, нелюбий,
З кладки повалив ся
І топив ся — не втопив ся,
Дубом одубив ся!…«
«Де-ж ти, сестро, була?«
— »За річку ходила.«
— »Що́-ж ти, сестро, там робила?«
— «Сорочечку шила!«
— «Для кого-ж сорочка?«
— «Для тебе, мій брате.«
