Ця сторінка вичитана
І піднялись пишні гіля,
Змовкнула тополя,
Тілько стежка кривавая
Текла серед поля.
*
»Будь здорова, моя ненько!
Будь здорова, мила!
Погубила ти невістку
Й мене погубила!«
— »Ой лишенько моє тяжке!
Куда-бо ти, сину?
А як же я, стара баба,
Без тебе загину?«
— »По невчасї, моя нене!«
— »А хто-ж поховає?
Хто за душу мою грішну,
Добром спогадає?«
— »По невчасї тії жалї!
По невчасї, мати!…
А про теє не жури ся,
Як тобі вмирати:
Твоя хата буде гробом,
Сама ти — вмерлою,
А співати — заспівають
Круки над тобою!…«
10. Верба.
Ой у полю річка,
Через річку кладка,
На горбочку у садочку
Біленькая хатка.
