Ця сторінка вичитана
Лиш тополї, що́ на полї,
Тополї лиш треба.
Прошу тебе раз остатний:
Вчини мою волю,
Зрубай менї ту тополю,
Ту їдну тополю.
Живо, живо ту тополю!
Живо домовину!…
Болить, болить головонька!…
Ой гину я, гину!«
*
Цюкнула нова сокира
Раптом серед поля,
Затрясла ся, застогнала
Молода тополя.
Затрясла ся, застогнала,
Листя зашуміло,
І на серцї у Івася
Аж похолодїло.
І так тяжко йому, тяжко
Сокиру підняти!
І так жалко йому, жалко
Тополю рубати!
Але ненька заболїла, —
Що́ будеш чинити?
Жаль тополї, жаль і неньки, —
Нїчого робити!
Здихнув Івась край тополї,
Очи відвертає
І наточену сокиру
Знову підіймає.
Цюкнула нова сокира
Знову серед поля:
