Ця сторінка вичитана
— »Нї, вже годї, мій Івасю!
Годї, милий сину!
Болить мене головонька…
Загину, загину!
Але доки душа в тїлї,
Вчини мою волю:
Роби менї домовину,
Рубай ту тополю!«
— »На-що тобі та тополя?
На-що, моя мати?
Чого-сь менї не охота
Тополю рубати…
Коли хочеш, моя нене,
Я на домовину
Вирубаю за тополю
Найкрасчу кедрину!«
— »На-що того, мій Івасю?
На-що того, сину,
Щоб для трупа, для старого,
Псувати кедрину?!…
Най росте собі кедрина
До божої волї,
А для трупа, для старого
Буде і тополї!«
— »Мати моя, рідня мати!
Жаль менї тополї!
Маю срібла, маю злота,
Каміня доволї, —
Стоплю тобі домовину
Саму золотую:
Лиши менї хоч тополю
Мою молодую!«
— »Не тра менї срібла-злота,
Нїчого не треба,
