Ця сторінка вичитана
Тепер полюбуй ся
На ї долю бідну:
От тобі листоньки
З її головоньки!…««
Ідуть два співаки
Та межи хатами,
Прийшли під віконце
Недоброї мами.
Під віконцем стали,
Жалібно співали.
Заридала мати:
»Не грайте, не грайте!
Мому серцю туги
Та й не завдавайте!
Бо й так ту́гу маю,
Що дочки не маю!…«
8. Безнадїя.
[За Bürger-ом.]
Пробудила ся дївча:
Сон їй тяжкий снив ся.
— »Де-ж ти милий? чи ти вмер?
Чи так забарив ся?«
Він поїхав на біду
З атаманом на Орду
І, чи жив остав ся,
З нею не списав ся.
Скоштувала вже Орда
Козацької кари:
Відплатили молодцї
За кров, за пожари.
