Ця сторінка вичитана
І вернула ся дївчина,
Людям росказала,
І Данила вся громада
З ока не спускала.
X.
На Великдень всї зібрались
На тую долину,
Щоб Якимової смерти
Звідати причину.
Застелили під дубками
Килимок новенький
І поклали на той килим
Кісточки сухенькі.
І казали, щоби всякий
Йшов їх цюлувати:
І маленький, і старенький,
Вбогий і багатий.
Бо то кажуть, що душі тій,
Которая винна,
Непремінно кров із носа
Бризнути повинна.
І зачали цюлувати.
Спершу стала Люба,
Заридала, цюлувала
І пішла за дуба!…
Потім ненька помолилась
І поцюлувала,
І за нею вся громада
Цюлувати стала.
На остаток і Данило
Голову схиляє,
Затрусили ся колїна,
Серце обмирає.
