Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/95

Цю сторінку схвалено
Частина IV.

1.Борщів як три не поденькуєш,
На моторошні засердчить,
І зараз тяглом закишкуєш
І в буркоті закеньдюшить;
Колиж що напхом зязикаєш,
І в тереб добре зживотаєш,
То на веселі занутрить;
Об лихо вдаром заземлюєш,
І ввесь забуд свій зголодуєш
І біг до горя зачортить.

2.Та що абищоти верзлялом,
Не казку кормом соловят;
Ось ну, закалиткуй брязкалом,
То радощі заденежать;
Коли давало спятакуєш,
То може чуло зновинуєш,
Як що з тобою спередить:
Куди на плавах човнувати,
Як угодилі Юнонати
І як Еней замінервить.

3.Мене за цю не лайте мову,
Не я її скомпонував;
Сивиллу лайте безтолкову,
Її це мізок змусував.
Це так вона коверзувала,
Енеєві пророкувала,
Йому де поступатись як:
Хотіла мізок закрутити,
Щоб грошей більше улупити,
Хоть бідний був Еней і так.

73