92.А зводницям таке робили,
Що цур йому вже і казать,
На гріх дівок що підводили
І цим учились промишлять;
Жінок од чоловіків крали
І волоцюгам помагали
Рогами людський лоб квітчать:
Щоб не-своїм не торгували.
Тогоб на одкуп не давали,
Що треба про запас держать.
93.Еней там бачив щось не мало
Кипячих мучениць в смолі...
Як з кабанів топилось сало,
Так шкварилися ці в огні:
Були і світські, і черниці,
Були дівки і молодиці,
Були і пані, й панночки;
Були в свитках, були в охвотах,
Були в дулєтах і в капотах,
Були всі грішні жіночки.
94.Но це були все осужденні,
Які померли не тепер;
Без судуж не палив пекельний
Огонь, недавно хто умер.
Ці всі були в другім загоні,
Як би лошата, або коні, —
Не знали, попадуть куди.
Еней, на перших подивившись
І о бідах їх пожурившись,
Пішов другими ворітьми.
95.Еней ввійшовши в цю кошару,
Побачив там багацько душ.
Вмішавшися між цю отару,
Як між гадюки чорний уж.
Тут різні душі похожали,
Все думали та все гадали —
Куди то за гріхи їх впруть?
Чи в рай їх пустять веселитись,
Чи може в пекло пошмалитись
І за гріхи їм носа втруть?
60
