124.За пилі на бендюгах плететься,
Байстрюк Авентій попадич,
З своєю челяддю ведеться,
Як з блюдолизами панич.
Знайомого він пана внучок,
Добродій песиків і сучок
І лошаків мінять охоч.
Авентій був розбійник з-пупку,
Всіх тормошив, валяв на купку,
Дивився бісом, гадом, сторч.
125.Тут військо кіннеє валилось
І дуже руччеє було;
Отаман звався Покотиллос,
А осаул — Карапсуло.
Це гречеськії проскиноси,
Із Біломоря все пендоси,
З Мореа, Дельта, Кефалос:
Везли з собою лагомини,
Оливу, мило, риж, маслини
І капама, кебаб калос.
126.Цекул, Пренестський Коваленко,
В Латію з військом также пхавсь:
Так Сагайдачний з Дорошенком
Козацьким військом величавсь.
Один з бунчуком перед раттю,
Позаду другий пяну браттю
Донським нагаєм підганяв.
Рядочком їхали гарненько,
З люльок тютюн тягли смачненько,
А хто на конику куняв.
127.За цими плентавсь розбишака,
Нептунів син, сподар Мезап,
До бою був самий собака
І лобом бився так, мов цап.
Боєць, ярун і задирака,
Стрілець кулачний і рубака
І дужий був з його хлопак;
В виски, було, кому як впнеться,
Той на сухо не оддереться, —
Такий Ляхам був Желізняк.
104
