а першою друкованою повісткою »Салдатський патрет« (1833. р.). Відтак написав по україньски ще 14 повістей (і казок) і 4 драматичні твори (оден з них, комедия »Бой-жінка«, доси не виданий друком), в сих послїдних однакож лише декотрі особи говорять по україньски а инші по россійски. Майже всї єго повісти появились також в россійских перекладах, нераз навіть скорше як в україньскім первотворі; декотрі були переложені також на француску і польску мову. Як россійскими так особливо україньскими творами він придбав собі в цїлій Россії славу, але і стягнув на себе багато напастей, котрі єму нераз затроювали житє.
Квітка був перший україньский писатель, що став писати прозою і писав о поважних річах та в поважний спосіб, коли перше на Українї звичайно думано, що україньска мова спосібна тілько до жартобливого і сьміховинного писаня. Одні твори єго витискають жалібні сльози, другі викликують сердечний сьміх. Знаючи добре нарід, він описує вірно єго житє і єго почуваня, але не осьвічує всїх сторін того житя, а сьвіт і людей представляє нераз лїпшими та красшими, нїж они суть дїйстно. Межи рускими писателями повістей Квітка займає коли не перше то одно з найперших місць. Найбільшу славу має повість »Маруся«.
Окрім повістей і драм Квітка написав по україньски ще поучаючі »Листи до любезних земляків« і коротку »малороссійску історію« для народу. Надруковані були лише »Листи«, та они приложені були до тогдїшних часів і місцевих обставин, нинї отже не мають вже значіня.
