|
І псалтиря забув читати, |
Як же вріже їх на сїм слові пан Симеон різкою, що́ з дому принїс, та як пожене їх нею до школи, а сам, поганяючи їх, божить ся, що за сюю прикладку, опріч субітки, що́ по закону подоба, буде їх шкварити що в Бога день, цїлий місяць.
А там, побиля млинка, оттам що́ дїєть-ся! Гай, гай! Аж тридцять козаків, хто з пікою, хто з нагайкою, хто з добрим києм, хто з верйовкою, а хто з колякою, та усї-ж то держуть ся міцно за верйовки, а тими верйовками звязано аж сїм баб. А що́ то за баби, так я вам роскажу.
Перша, збудь-вік Пріська Чирячка, з-молоду нераз сидїла у кунї, позводила на той сьвіт аж трйох мужиків і усю худобу попереводила на зїльля та на корінцї та на усякі лїки, та й лїчить людей, чи від лихоманки, чи від гризї, і від заушниць, бо вона з-молоду давила зінське щеня; знима остуду, переполох вилива, злизує від уроків, соняшниці заварює… і чого-то вона не знала? і до неї з усїх місць, аж верстов за двадцять, наїзжали болящі: то іншому, кому жити, то й поможе, а кому вмерти, то зараз після її води і вмре, то Пріська і каже: »Не так він недужав, щоб йому животїти!« Раз пан Пістряк та просив її, щоб дала йому любощів, щоб його усяка чи дївка чи молодиця, на яку оком накине, щоб його полюбила; отже-ж то випив він тих любощів, та й пішов на вечерницї, та тільки було що розходивсь, як же йому завадить! так і до дому
