ками, усе бумажними, красними, як один, і такими, що по три копи жоден. Ту хустку, тож бумажну, що́ мало ся молодим руки під вінцем звязати, ту подали на срібний хрест, що́ піп у руках несе, а таки окроме кожному попові і дякону на сьвічечку подали платки бумажні, синї, і усякому дяку дали по хусточцї. Килим великий та хороший положили на кришу у труни, а коц важний, з розводами, і по серединї великий орел, так той послали на мари під труну, і щоб усе те пішло на церков божу за душу помершої.
Далї Настя стала роздавати із скринї усе добро, яке було: що дївоче, чи плахточку, чи запасочку, чи сорочечку, чи хусточку, чи що-небудь, роздавала вбогим дївчатам та сиротам, що́ нї батька нї матери і що́ їм нїгде узяти; а жіноче, то серпанки, то очіпочки біленькі, то платки на голову, що́ було наготовлено її дочечцї, таким-же жіночкам та удовам, усе вбогим; так що яка-то велика скриня була повнїсїнька, а тут тобі хоч-би що зостало ся, усе пороздавала, і скриню віддала на церков божу, і подушки і рядна, усе позбувала за царство небесне Марусї і за душу свою і Наумову; а далї і каже перехрестившись: »Слава тобі, Господи, що було що́ роздати за душу моєї милої Марусеньки і обдїлити добрих людей. На-що́ менї теє придане її, коли я і її рішилась!« А переплакавши і каже: »Де-ж наш ще молодий?«
От його і привели до неї. Обняла вона його кріпко, цїлує, плаче і приговорює: »Зятечку мій милий! синочку мій коханий!… Як порох у-в оцї, так ти менї зостав ся. От-же твоя хусточка сватаная! Маруся без тебе усе її биля серця носила, а вмираючи заповідала причепити її тобі, як бу-
