тільки, що райком прислав комісію, так би мовити, не об'єктивну: поперше, вона сконстатувала, що товариш Лайтер не опозиціонер і не бузотер, а просто собі активний партієць, подруге, комісія наказала негайно переобрати бюро комосередку, а потретє (це вже просто якесь трагічне непорозуміння), Івану Івановичу, Марфі Галактіоновні, Методію Кириловичу і ще багатьом ще до чистки судилося „вийти із партії“, як потім говорила товаришка Галакта.
|
|
Іван Іванович, прийшовши додому після „вийти із партії“, похилився на свою мухобойку і раптом заплакав дрібненькими в перший раз мінорними сльозами.
— Пропав! — скрикнув він. — Боже мій яке трагічне непорозуміння ! Чому саме мені судилося так страждати за революцію? Чим я провинився?
Але йому на його останнє запитання ніхто не відповів. Марфа Галактіонівна ще не прийшла, після „вийти із партії“, а Май і Фіялка десь шпацірували з мадмуазель Люсі. Щождо куховарки Явдохи, то вона покищо нічого не знала, і тому й тепер виспівувала якусь свою зовсім незрозумілу пісню, саме ту, що, з одного боку, нібито веселу, а з другого — начебто дражнить.
|
|
Так що мажорну новелу, можна сказати, скінчено. Звичайно, я й зараз бачу незадоволені
