— Гало! Гало! Говорить радіо-станція на хвилі… — і т. д.
Прекрасно! Але чує тут Іван Іванович від конферанса, що радіо-станція бере сьогодні на себе ролю пляцдарму для „соціалістичного змагання“. Конкретно кажучи, сьогодні (конферанс говорить) змагаються: балабаєшник, скрипник, бандурист, піяністка, домрист, гармоніст та гобойшик.
— Інтересно послухати! — подумав мій герой. — Подивимось, хто кого!
Першим виступив балабаєшник. Беручи до уваги, що саме так, по вищезазначеному, змагатися можуть тільки здорові мажорні елементи нашого суспільства, балабаєшник на цей раз найшов можливим заграти якусь песимістичну пісеньку, що їй досі не давали місця на радіостанції. В такому ж дусі грали й інші змагальники. Мій герой спершу незадоволено хитав головою, але потім прийшов до тієї ж думки, що й балабаєшник („саме так, по вищезазначеному, змагатися можуть тільки здорові, мажорні елементи нашого суспільства“), і, прийшовши до цієї думки, раптом прийшов і до другої.
— Методіє Кириловичу, — покликав він схвильованим голосом свого симпатичного колегу. — Я вас викликаю на соціялістичне змагання!
Сказавши це, Іван Іванович протер окуляри своєю білосніжною хусткою, з вдячністю подивився на радіо-рупор і, нарешті, помандрував до
