Сторінка:Твори. Том 3 (Хвильовий, 1930).djvu/54

Ця сторінка вичитана

цей радіорупор? Хіба не за це проливав кров мій герой, щоб пролетаріят міг „жити для власного задоволення“ і використовувати для власного ж таки задоволення всі найновіші досягнення техніки?

Правда, частина пролетаріяту ще не дістала собі домашнього радіорупору, але треба ж не забувати, яку ганебну спадщину залишив нам старий режим!.. Ну, взяти хоч би тих же безпритульних. Хто посміє сказати, що йому (ім'я рек) приємно зустрічатись з цією публікою, з цими нещасними дітками? Але що робити! Тут міщанській філантропії нема місця! Треба боротися з соціяльними хворобами організовано. Саме тому Іван Іванович ніколи й не ділиться з індивідуалістами-жебраками своєю копійкою.

Май бере за руку Фіялку і виробляє з нею „па“. Він бадьорим і сміливим поглядом дивиться в рупор. Мадмуазель Люсі мило посміхається. Посміхається й Іван Іванович та Марфа Галактіонівна.

Явдоха стоїть на порозі і теж усміхається. Куховарка усміхається тією радісною усмішкою, коли напевне можна сказати, що вона цілком свідомо ставиться до свого хазяїна і прекрасно знає, що кожна горняшка мусить бути народнім комісаром.

— Гоп-гоп! — б'є в долоні Іван Іванович. — Жвавіш, Фіялочко!