те, що накипіло… Ти думаєш, мені мало накипіло?.. Ого!
Тут Іван Іванович почуває, що йому серце все таки зрадило: він сідає на канапу і просить води.
— Ах, боже мій! — кидає схвильованим голосом Марфа Галактіонівна і біжить до графіну. — Ти знову розтривожив себе!.. Чи не послати за лікарем?.. Знову прокляті дискусійщики!
— Не треба, голубонько! Не треба!.. — і Іван Іванович заплющує очі. — Я вже сам не радий, що маю такий палкий характер і таку більшовицько-витриману натуру. Але що робити: не можу я спокійно реагувати на партійне виродження.
Потім мій симпатичний герой іде до свого кабінету. Товаришка Галакта підходить до вікна і дивиться на свою зміну: на синка й на доньку, що в цей мент проходять повз клюмби.
— Vous aimez les fleurs, мадмуазель Люсі? — питає Марфа Галактіонівна.
— Comment donc, madame! — каже мадмуазель Люсі.
Тоді хтось стукає в двері, і в кімнату йде Методій Кирилович — колега Івана Івановича. Методій Кирилович, як мишка: очі бігають, руки бігають і вся істота бігає. Товаришка Галакта каже, що їй Методій Кирилович подобається особливо своїми хитренько-підкинутими бровами та розумною головою.