… — Добрий вечір, Іване Івановичу! Як ся маєте?
— Доброго здоров'я, Іполіте Онуфрієвичу! Як бачите, іду з ячейки!
Мій герой іде по вулиці тим повільним кроком, що ним ходять тільки дуже поважні й шановні громадяни. Мажорне сонце грає зайчиками у вікнах симпатичних будинків і своїми ласкавими біло-рожевими проміннями благословляє його важку путь.
А втім, додому Іван Іванович дійде тільки за якісь півгодині, і тому дозвольте забігти вперед і одрекомендувати його сім'ю, — саме ту сім'ю, що творить „новий комуністичний побут“. Дозвольте помандрувати до вищезгаданого будинку і пошукати відповідної кватири.
Перша двер — не та! Друга — не та! Нарешті число 38, і на вас війнуло приємним одекольоном. Та, на жаль, в кімнатах ви застали тільки дружину мойого героя — Марфу Галактіонівну (партійна кличка — „товаришка Галакта“). Марфа Галактіонівна теж надзвичайно симпатична женщина і теж цілком відповідає проґресивним прагненням Івана Івановича (до речі, партійна кличка „Жан“). Вона, наприклад, ніколи не манікюрить нігті і тільки в останній час (і то зрідка) трошки манікюрить… для здоров'я („для гігієни“, як говорить товаришка Галакта). Одягається вона дуже просто, хоч і з смаком, і у всякому разі багато дешевше
