вона найшла свого справжнього співбесідника. Але й інженер став балакучіший.
— А всетаки, панно Темо, ви спізнились на роботу, — сказав він.
— Товаришу Сердюче, який ви чудний, — зареготала Брук: — сьогодні ж неділя!
— Неділя?.. Так чому ж ви так поспішаєте?
— Як чому? От тобі й раз: не вік же мені жити в подруги, я й без того спізнилась на дачний.
— На дачний? — чомусь здивовано спитав Сердюк.
— Нуда, на дачний! — і жінка знову зареготала: — Ой, який ви чудний, товаришу!
Інженер підвівся, подивився на Криленка і, підкинувши плече, кинув несподівано:
— Тільки ви, будь ласка, не кажіть панні Іраїді, що мене зустріли тут.
— Чому ж це?
— Та бачите… словом, я не хочу! — і, помовчавши трохи, додав: — Я все таки певний, що ніхто не догадається, яку ролю зіграє комета із сузір'я Рака.
— Ви вже про комету? — сказала Брук, очевидно, зовсім не дивуючись різкому переходу на іншу тему. — Ну, добре, яку ж ролю?
Вона зложила свої руки і так уважно, з такою легкою теплою іронією подивилась на інженера, наче вона мала слухати трьохлітню дитину.
