інтеліґентської закваски ви не найдете й духу. Звичайно, ми ще й зараз в стадії організації, але homo novus, в кращому розумінні цього слова, проходить, так би мовити, останній процес кришталізації. Я запевняю, — несподівано закінчив він, — ви ні в якому разі не пошкодуєте, що вас Цека одкликало сюди.
— А ви ж відкіля знаєте, що я їду сюди за викликом Цека? — здивовано спитав Криленко.
— Ха! ха! — зареготав Шарко стріляючи в співбесідника своїми швидкими мишачими очима. — На те ж я й журналіст, на те ж я й людина нового побуту!.. А потім я й фізіономіст не поганий: я певний, що вас зовсім одкликано, і ви цим незадоволені, бо ви любите стару матушку Европу, звикли до неї, і наша Евразія вас трохи коробить… Хіба я не так говорю? Ну?
Цей в'юнкий журналіст остаточно шокував Криленка. Він зумів на протязі однієї хвилини вивести його зі звичайної колії думання. Досить уже того, що Криленко не найшовся що сказати й мовчав.
— Ну, як же: не так я говорю? — жонглював словами Шарко. — Чи може „може так, може ні“? І до речі, як ви дивитесь на Д'Анунціо? Я давно вже збираюсь написати про нього брошуру. Пробачте мене, але цей експанзивний суб'єкт безперечно багато має спільного з нашим національним героєм, що ім'я йому Симон.
