вищу школу скінчив і Німеччині… Фах — інженер-механик… З двацяти років жив у Швайцарії, Німеччині, Росії, Україні… З дружиною розійшовся… Остання посада…
Він перечитав ще рядків 30 і положив листа на груди — одноманітний перебій коліс заколисував — і сплющувались очі. — В купе, що праворуч, зібралась, очевидно, весела компанія, і відтіля, не стихаючи, пробивався гомін. Експрес пролетів уже декілька нічних станцій і, розрізаючи осінній туман порожнього степу, поспішав до вузлового пункту. Криленко мав свій режим і тому рішуче боровся зі сном: в цей час він мусів читати. Положивши в папіровник свою біографію, він почав перебирати в ньому з напівзаплющеними очима акуратно згорнені листи. Не дивлячись, він витяг одного з них і розгорнув.
— Мій коханий Яремо, — байдуже водив він зіницями по претенсійних рядках листа колишньої своєї дружини. — Я знову про те ж: ти покинув мене, але я свого котика кохаю, як і в перші дні безумного медового місяця. Як зараз бачу перед собою твою клясичну постать. Цей високий, енергійний лоб, ці розумні темно-суворі очі, цю іроничну посмішку, що ховається в куточках уст. Цього я ніколи не забуду. Але гадаю, що й ти мене не забудеш, бо за кожним твоїм кроком до самої твоєї смерти буде пильно стежити твоя колишня кішечка… І от, як тільки я
