Ревізор взяв Лесіну руку і ніжно стиснув її. Вона, не бачила біля себе нікого, відчула, як їй спалахнуло обличчя, і відповіла ревізорові тим же.
— Ви така прекрасна женщина, — говорив далі ревізор. — Ви…
Починалась звичайна історія: п'яний чоловік не міг підвестися, а трохи підпила і зневірена в чоловікові жінка з охотою приймала залицяння хоч і стороннього, але вже до певної міри симпатичного їй мужчини. За деякий час ревізор уже обіймав Лесю, а ще за деякий час він ризикнув її й обережно поцілувати. Тепер вони вже нічого не говорили і красномовно мовчали. Вони тільки кидали швидкі погляди то в ту, то в другу сторону, боячись, щоб хтось не наскочив на них.
Але боятись не приходилось. В залі першої кляси нікого не було, ніхто не виходив і на палубу. В першій і другій клясі їхало народу малувато, а ті, що їхали, відпочивали по своїх каютах. Тільки на палубі третьої кляси чути було голоси та зрідка доносилась відтіля зажурна пісня якоїсь селянської дівчини, що їхала на північ.
Як так трапилось, що Леся хутко піддалася на залицяння стороннього мужчини, сама Леся, мабуть, не зуміла б відповісти, але Топченко знав, що, не випий Леся стільки, скільки вона випила і не поводься з нею Валентин так, як він поводився сьогодні, із залицяння безперечно нічого б не вийшло, саме тому ревізор і поспішав
