горизонти масивами сизих хмар. Треба було припускати, що, можливо, за якийсь час ці хмари насунуться на блакить ясного неба і зроблять грозу. Саме цієї грози не хотіли ні Топченко, ні Леся, ні навіть Валентин. (Останній вже заспокоївся і тільки зрідка ревниво дивився на Топченка, що вів розмову з його дружиною). Гроза безперечно не дала б можливости провести час так, як хотілося б. Звичайно, хозяїн виноградників, Бергман, що до нього їхали, улаштував би не паганий пікнік і в своїх кімнатах, але все таки цей пікнік був би багато гірший за той, що його хотіли улаштувати на свіжому повітрі, і, значить, залишалося все таки благати фортуну, щоб вона не зіпсувала своєю грозою добрий день.
— Ви як гадаєте? — сказав ревізор звертаючись до Лесі? — Буде сьогодні дощ чи ні?
— Я гадаю, що ні, — промовила Леся і усміхнулася.
— Чому ж ні? Хіба ж не бачите, які хмари купчаться на горизонті?
— А тому, що я не хочу, щоб він був. — Леся повернулася до чоловіка і сказала: — Валю, чи не думаєш ти, що хмари купчаться на дощ?
— Ні, — кинув Валентин, підходячи до дружини. — Метеорологічна станція запевняє, що тижні два буде стояти суха година.
Підійшов і Сірко. Зав'язалась розмова на тему: наша метеорологія і її недосконалість. З цієї
