тільки він змовк, Леся одразу ж схопила його в обійми і сказала, що вона дає згоду їхати до Берестечка і що вона дуже задоволена з плану. Більше того, вона, не довго думаючи, навіть легко розв'язала справу з дітьми:
— З понеділка, — сказала вона, — до нас мусить прийти праля. Але я її попрохаю, щоб вона прийшла в неділю. Під її доглядом ми і залишимо дітей.
— От і добре! — сказав трохи здивований Валентин (він все таки не чекав такої швидкої згоди) і, трохи погравшись із дітьми, ліг на своє ліжко. Б'єргальський обід, треба гадати, не обійшовся без пива, і тому в скорому часі репортер солодко і безм'ятежно хропів.
Тоді Леся приспала дітвору, сходила до пралі (праля, слава богу, погодилась!) і, повернувшись, сіла біля вікна розчісуватись. Іншого разу (та ще й так набігавшись) вона поспішила б лягти на кровать і скоріш заснути, але зараз вона й не думала про сон.
Леся зовсім не спроста так хутко погодилася їхати до Берестечка, ні скільки не образившись на Валентина і на гостя за їхню нетактовність. Річ у тім, що, поперше, ревізорів приїзд і без перспективи зустрітися з ним на загородньому „пікніку“ дуже схвилював її. Схвилював якось приємно, ніжно й молодо. Навіть більше того — він схвилював й, так би мовити, заборонено: не дарма ж вона
