Сторінка:Твори. Том 3 (Хвильовий, 1930).djvu/177

Цю сторінку схвалено

як якась червона, як кров, пляма весь час миготіла перед її очима. Страшне безгоміння мчалось за нею!

…Боже мій, боже мій! Як далеко, як неможливо далеко, як важко бігти туди, куди з боями відступили загони червоних полків!

.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .
.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .
.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .

А втім, нічого подібного ніколи не було. Це просто приверзлося. Ніхто й не думав брати Варіну дитину. Того пам'ятного дня партизани успішно одбили атаку супротивника і навіть з неменшим успіхом відбили ще дві атаки. Відступили вони з-під Красного Кута тільки на четвертий день, а з ними, „канєшно”, відступила на „забронірованій підводі“ й дочка богодухівської бублешниці, бистроока Варя, зі своїм не менш бистрооким карапетом, „тоїсь“ „паходним малюткою“ і, можна сказати, сином тривожних років великої громадянської війни.