Сторінка:Твори. Том 3 (Хвильовий, 1930).djvu/161

Цю сторінку схвалено

не зненавиділи місцеві крамарі тощо? Хіба ж вони за Серьогу не зненавиділи й її? Боже мій, як же їй розум затуманило на цей час! Хіба ж мати щось розуміє в цих справах? Чому ж Варя тільки до її порад прислухалася?.. Хіба Карпо Сидорович не нахваляється щось зробити з її „приплодом“? Хіба вчора він не прямо натякнув їй, що тільки в тому разі, коли вона стане його полюбовницею, він не піде до нової генеральської влади з відповідними доносами? Отже треба негайно тікати з города! Негайно!

Варя мало не бігла до ревкомівського будинку, де вона сподівалася зустріти Івана Панасовича, голову, як відомо, цього ж таки ревкому, її дальнього родича. Варіне обличчя зовсім спітніло і від швидкої ходи і від гарячого сонця. Її великий живіт випинався вперед, і здавалося, що Варя несе велику повітряну кулю.

На вулицях було зовсім мертво. То тут, то там розривалися снаряди. Рештки полкових обозів уже пройшли, і тепер ніхто не порушував тиші. Обивателі сиділи по льохах і не наважувались виходити на вулиці. Тільки де-не-де надто вже цікаві мешканці випроваджали з вікон Варю своїми здивованими поглядами. За Богодуховом, в південній частині околиці, йшла рясна перестрілка.

Іван Панасович, що до нього поспішала Варя, опинившись в скрутному становищі, не тільки не перекинувся до якогось нового Петлюри, але й