була до матері (носик задиркуватий, щічки, як пампушки, і червоні, а про очі й говорити не приходиться), подібна вона була до матері і фігуркою: така ж точнісінько широкозаденька та грудаста. Щождо характеру, то краще давайте змовчимо: Варі такі соромні сни снилися кожної ночі, що про них Ярина Федоровна навіть і не мріяла.
Отож і пішло тепер друге видання богодухівської бублешниці гуляти з материною інструкцією. Гуляла Варя, „канєшно“, в тому ж таки богодухівському скверу, що стоїть недалеко від базару, якраз напроти дому Савича, колишнього дрібного богодухівського поміщика. Гуляла вона з прапорщиками та іншими революційними вояками. Прапорщики та інші революційні вояки були люди молоді, веселі і часто водили Варю в кіно. Ночі були чарівні, завжди пахло небо і зорі і весь світ. Над Богодуховом часто стояв ніжний провінціяльний місяць, і тоді щось йокало в грудях і хотілося летіти в голубу височінь, під самісіньке небо… І думала, значить, Варя: „от-от закручу!” А воно з гулянок так нічого й не вийшло: мало не всі прапорщики та інші революційні вояки настоювали, щоб Варя „привела дитину несвоєвременно“, а Варя цього не хотіла.
Вдалося Варі „закрутити любов“ хоч і з прапорщиком, певніше — з офціером, але, на жаль, з офіцером липовим і, на жаль не за материною інструкцією.
