… А новий рік — щастя. — У Льолі згоріли вуха, Льоля горіла й досі. Товариш Оґре розгублено відповідав на запитання…
…Товаришка Шмідт сказала: „Ви безпартійний?“ …
— О, красний, прекрасний цвет! Рабочій, рабства больше нєт!..
А в фойє й досі говорили про те, як товаришеві Пупишкіну піднесли самовар — сюрприз од публіки, і досі кричав Мамочка.
…Нарешті покликали за стіл. Дзвеніли тарілки. Було пиво. В сусідній кімнаті була й „миколаївська“. „Миколаївську“ пили ті, кого викликав — по секрету — пролеткультівський поет. Були тости.
… Маруся верещала:
— Слухайте про начотчиків. Скоро почнеться політпровірка. Наша публіка майже збожеволіла: зудить-зудить, як приготовішка. Скоро на Сабурову дачу пачками… Словом — Гопсаса!
Але Марусі ніхто не слухав, і вона втекла з вечора.
… Товариш Оґре захмілів. Захмілів і горбун. Тоді сказав товариш Оґре товаришеві Пупишкіну: |
— Так, я п'яний. Але що в п'яного на язиці, те в тверезого на думці… Знаєте?.. І скажу правду: боляче! Бо ні сюди, ні туди: біла ворона.