Сторінка:Твори. Том 2 (Хвильовий, 1928).pdf/94

Ця сторінка вичитана

 … А новий рік — щастя. — У Льолі згоріли вуха, Льоля горіла й досі. Товариш Оґре розгублено відповідав на запитання…

 …Товаришка Шмідт сказала: „Ви безпартійний?“ …

— О, красний, прекрасний цвет! Рабочій, рабства больше нєт!..

А в фойє й досі говорили про те, як товаришеві Пупишкіну піднесли самовар — сюрприз од публіки, і досі кричав Мамочка.

 …Нарешті покликали за стіл. Дзвеніли тарілки. Було пиво. В сусідній кімнаті була й „миколаївська“. „Миколаївську“ пили ті, кого викликав — по секрету — пролеткультівський поет. Були тости.

 … Маруся верещала:

— Слухайте про начотчиків. Скоро почнеться політпровірка. Наша публіка майже збожеволіла: зудить-зудить, як приготовішка. Скоро на Сабурову дачу пачками… Словом — Гопсаса!

Але Марусі ніхто не слухав, і вона втекла з вечора.

 … Товариш Оґре захмілів. Захмілів і горбун. Тоді сказав товариш Оґре товаришеві Пупишкіну:

 — Так, я п'яний. Але що в п'яного на язиці, те в тверезого на думці… Знаєте?.. І скажу правду: боляче! Бо ні сюди, ні туди: біла ворона.