… А висока каланча собору мовчки відходила в синю безодню неба. Ще пролетів вітер із південних кварталів города…
… Новий рік. Щастя. Думаю: чи не прийде щось инше? — Товариш Оґре почув у чоботях воду, бо чоботи були діряві — і туди набралась вода… А під новий рік і водохрещу старого стилю, не „в стилі“ уесесер, гадають про майбутнє на воді з воском і як „Світлана“.
Товариш Оґре згадав (бачив у друкарні), що на різдво комольці мають колядки й щедрівки, але не ці:
— Щедрик-ведрик, дай вареник, грудочку кашки, кільце ковбаски…
… Ні!.. Не ці… — …А життя йде рік за роком, і кожного року — стрічаємо новий рік: „чи не прийде щось инше?“…
… Товаришка Шмідт сказала: „Ви безпартійний?“ — і стало холодно, як зима, і непривітливо, мов осінь.
… А збоку хтось регоче й розказує про „артемівців“, про дім пролетарського студентства, про жінвідділ, про каесему. Тоді блакитнить весна дзвональними дзвониками й похмуро костилить баба-яга костяна нога — сива зима із шкульгальною лицею в зимальну північ.
… — О… О… О, новельний Фальстафе! Як Мануель Сведенборг, віриш у своє призначення пророка…
